Зосереджено увагу на проблемі творчого процесу кодування історичної інформації у фольклорних текстах, зокрема негативно-чуттєвого життєвого досвіду, що передбачає передачу з наступним декодуванням-пересторогою (мораллю). Теоретичні узагальнення зроблено на матеріалі історичних переказів, есхатологічних оповідань та меморатів, записаних автором. У статті проведено детальний аналіз стійких сюжетів, емотивних мотивів (порятунку від загибелі, страху за життя, фізичного болю і страждань), фольклорних концептів ("втрачений дім", "страх", "печаль", "молитва"), за допомогою яких структуровано твори про лихоліття. Автор дослідила, що семантика персонажів є у межах загальнофольклорної дихотомії "людина vs нелюд", де "людина" - це герой-жертва або герой-страдник, який діє в обставинах різних екзистенційних випробувань (фронт, поранення, полон, трагічна смерть) та протистоянь. Головною думкою статті є те, що фольклорні твори здатні відображати і локальну історичну правду спільноти, і творчий досвід носія традиції.