Дисертацію присвячено дослідженню переживання страху смерті та його впливу на організацію життєвого досвіду особистості у двох відмінних культурологічних просторах (Україна та Китай). Спільними для обох культур виявилися такі тенденції: спрощення обрядово-ритуальної форми танатологічного простору, часткова втрата внутрішнього психологічного змісту традицій; істотне послаблення психологічного зв'язку з померлими; віртуалізація смерті; культ символічного безсмертя; домінування концептуальних значень смерті у міфологічній та науковій свідомості. Відмінними - характер емоційного переживання; когнітивні репрезентації; стратегія взаємодії зі смертю, легалізація смерті в культурі. Побудовано три типи моделей страху смерті як способу організації життєвого досвіду особистості: "Зміщення центру" (тотальне переосмислення, перебудова життя), "Локалізація" (часткова реконструкція) та "Захист" (дистанціювання з метою збереження цілісності та непорушності сконструйованого світу).