Доведено беззаперечний вплив теорії "епічного театру" Бертольда Брехта на творчість українських митців. У статті досліджено реалізацію "ефекту очуження" у драмі Юрія Косача "Кортез і безталанна". Проаналізовано характерну особливість авторського застосування монтажної побудови твору, введення античного хору та піранделлівської схеми "театру-в-театрі". Поетикальні риси драми Юрія Косача "Кортез і безталанна" свідчать про своєрідність еміграційного драматичного мистецтва, зокрема його новаторство, а також спільний характер розвитку еміграційної та західноєвропейської літератури. Аналіз драми у контексті теоретичних положень "епічного театру" здійснено завдяки використанню культурно-історичного та структурно-семіотичного методів.