Розкрито теоретичні та методичні основи дослідження етнофестивального туризму в Україні. Досліджено зміст понять "державна етнокультурна політика", "фестивальний туризм", "українська мистецька традиція" як складова національної культури. З'ясовано, що суб'єктами створення фестивалю виступають організатори, учасники презентаційної частини та глядацька аудиторія. Визначено, що у науковій літературі декілька близьких за змістом понять мають реальне право на існування: "етнографічний туризм", "етнокультурний туризм", "етнічний туризм". Розкрито особливості організації етнофестивального туризму, що це складне явище, в якому переплітаються потреби і реальна діяльність людей, природні, технічні і економічні процеси. Вивчено зарубіжний та український досвід розвитку етнотуризму. Встановлено, що етнофестивальний туризм в Україні представлений широкою гамою культурно – пізнавальних турів, які організовуються для відвідин національних і міжнародних ярмарок, виставок, спортивних змагань тощо. З'ясовано сучасний стан і перспективи етнофестивального туризму в Україні.