У роботі з'ясовано сутність процесу соціалізації дітей-сиріт, виявлено його особливості та обґрунтовано шляхи оптимізації соціалізації дітей означеної категорії в різних формах державної опіки. Експериментальна частина дослідження спрямована на визначення рівнів соціалізованості сиріт, які перебувають в різних формах державної опіки. Автором визначено і обґрунтовано критерії та показники, охарактеризовано рівні соціалізованості дітей-сиріт, дібрано діагностичний інструментарій для їх вимірювання. Розроблено та апробовано Програму підвищення рівня соціалізованості дітей-сиріт. На основі отриманих результатів виявлено ефективність роботи соціального педагога щодо організації та координації соціалізації дітей-сиріт, визначено шляхи її оптимізації. Ключові слова: соціалізація, соціалізованість, дитина-сирота, соціальний педагог, зміст роботи, програма.