У дисертації досліджуються проблеми вікових особливостей учнів у працях Г. С. Костюка та його послідовників. З'ясовано, що вікові психічні особливості зумовлені історичним розвитком, спадковістю, вихованням, змістом і характером спілкування і діяльності людини. При цьому спілкування і діяльність, на його думку, безпосередньо впливають на терміни переходу від однієї вікової стадії до іншої. Проаналізовано періоди професійного становлення Г. С. Костюка та його наукові інтереси, зокрема пов'язані із вивченням ролі навчання у становленні особистості учнів. Встановлено, що, ставлячи перед школярами пізнавальні практичні завдання, озброюючи їх способами розв'язання цих завдань, навчання йде попереду розвитку. Разом з тим, воно спирається не лише на те, що уже досягнуто дитиною впродовж її розвитку, а й на її потенційні можливості. Доведено, що розвиток особистості є результатом діалектичної взаємодії середовища, спадковості і активної діяльності людини, при цьому особистість - це складне утворення, цілісна "структура структур" психічних особливостей, що охоплюють низку компонентів у їх взаємозв'язках: індивідуальна своєрідність мотивів, цілей, розумових та інших якостей, спрямованість на усвідомлення суспільних цінностей, самовиховання, самореалізацію.