Дисертаційне дослідження присвячене проблемі формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи. У роботі проаналізовано психолого-педагогічну літературу, на основі чого уточнено сутність понять "професійна мобільність майбутніх магістрів педагогіки вищої школи", "формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи", визначено структуру професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи, яка складається із ціле-мотиваційного, когнітивного, процесуально-коригуючого, особистісного компонентів. Визначено організаційно-педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи (гуманізація освітнього процесу; створення рефлексивного середовища; єдність і взаємозв'язок навчальної, позааудиторної, науково-дослідної та самостійної роботи; постійне когнітивно-збагачувальне наповнення змісту дисциплін). Розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи, яка спрямована на досягнення якісно нового (вищого) рівня професійної мобільності для ефективного здійснення професійної діяльності й базується на врахуванні соціально-педагогічного запиту. Модель є цілісною, відкритою, динамічною педагогічною системою, яка представлена взаємозв'язаними блоками -мотиваційно-цільовим, змістовим, організаційно-технологічним, оцінно-коригуючим. Розроблено методичне забезпечення формування професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи. Оцінювання результатів експериментального дослідження проводилось на основі розробленої факторно-критеріальної (кваліметричної) моделі із застосуванням відповідного алгоритму оцінювання сформованості професійної мобільності майбутніх магістрів педагогіки вищої школи.