Статтю присвячено психоаналітичній типізації творів "Перехресні стежки" І. Франка і "Павук" Сюй Ді шаня крізь призму антропології любові й ненависті. У дослідженні порушуються проблеми символізації архетипів, а також міфологічні образи діалектичного мислення у вимірі антитези добра і зла. Авторка розглядає значення й сенс образів символів "Перехресних стежок" І. Франка у зв'язку із філософськими концепціями конфуціанства та даосизму, а оповідання "Павук" Сюй Ді шаня - із християнським світоглядом, арґументуючи цей "парадоксальний" культурологічний феномен тим, що "колективне неусвідомлене" за К. Ґ. Юнґом ідентичне у всіх людей і народів.