У дисертації досліджується постмодерністська проза В. Даниленка крізь призму складних зв'язків його творчої індивідуальності з літературними поколіннями, зокрема житомирською прозовою школою. Вперше аналізується жанрова і стильова специфіка новелістики В. Даниленка у прозових збірках "Місто Тіровиван" і "Сон із дзьоба стрижа", розглядаються тематичні, образні та індивідуально-авторські домінанти новелістичного жанру, оскільки прозаїк експериментує з жанровими різновидами химерної та іронічної новел. Особлива увага приділяється жанровим особливостям романної прози В. Даниленка в сучасному українському постмодерністському дискурсі: окреслюється міфологічна концепція в романі "Кохання в стилі бароко", осмислюються генеза і семантика міфопоетичних образів в індивідуально-авторській моделі світу; обґрунтовується меніппейна традиція у сатиричному романі "Газелі бідного Ремзі"; простежуються постмодерністські способи моделювання художньо-історичного життєпису, які засвідчують появу белетризованого роману ініціації "Капелюх Сікорського" у творчості В. Даниленка. У роботі визначаються місце і роль прозового доробку письменника в українському літературному процесі кінця XX - початку XXI ст. Ключові слова: постмодернізм, житомирська прозова школа, жанр, міфологізм, стильовий синтез, міфопоетика, іронічна новела, химерна новела, роман ініціації, роман-меніппея.