Дослідження присвячено проблемі народного віршування, зокрема типам (системам), які виділяються в ньому та функціонуванню одного з них - рівноскладового (пісенного) вірша. Здійснено докладний огляд спеціальної наукової літератури. У пісенному вірші обрядової, необрядової лірики, балад, жартівливих та сатиричних творів визначено специфіку версифікаційних структур на ритмічному, строфічному та фонологічному рівнях. З'ясовано, що більш консервативною з формального боку є обрядова лірика, яка у давно створені формули (кліше) допускає вкладання нового змісту, що підтверджується сучасними записами. Більш динамічною є необрядова лірика, яка виникла набагато пізніше. Деякі ритмічні схеми соціально-побутових та пісень про кохання та сімейне життя можуть розглядатися не лише з силабічного, але й з силабо-тонічного погляду. Відзначено спільність рими, й інших особливостей фоніки досліджених пісенних текстів. Цікавим не лише з погляду формального, але й змістового є коломийковий дистих, історію походження якого також висвітлено в роботі. З'ясовано й основні тенденції використання народнопісенних структур поетами ХІХ–ХХ ст.