У роботі досліджено поетику художньої прози українського письменника Івана Білика з позиції системного аналізу. Виокремлено три етапи наукового пізнання творчого доробку письменника. У творах "Танго", "Земля Королеви Мод", "День народження Золотої рибки", "Яр" розглянуто ознаки жанрового синкретизму. У контексті сучасних літературознавчих теорій проаналізовано образи-персонажі, детально вивчено засоби характеротворення історичних постатей у романах "Меч Арея", "Похорон богів", "Золотий Ра", "Дикі білі коні", "Не дратуйте грифонів", "Цар і раб". Зроблено детальний аналіз часопросторової організації всіх прозових творів митця. Розглянуто психологізм як основний засіб характеротворення у романах про події XX століття. Визначено, що заголовковий комплекс усіх творів Івана Білика має символічне наповнення.