У дисертації комплексно досліджено становлення та розвиток традиційних знань з агрономії, ботаніки, зоології, ветеринарії, метеорології, астрономії, медицини як сукупність поглядів, практик й уявлень населення Слобожанщини. Традиційні народні знання проаналізовано з позиції культурної адаптації людини до довкілля, як складника його пізнання, життєзабезпечення в певних природно-кліматичних умовах, а отже, - існування в локальній етноекосистемі, окресленій відповідними межами й маркованій певними екологічними ознаками. Обов'язковою рисою народних знань є синтез раціональних та ірраціональних елементів, останні взаємопов'язані з міфологічно-релігійними уявленнями. Визначено як загальнонаціональні вияви, так і регіональні особливості функціювання різногалузевих традиційних знань, їх трансформацій на тлі наукових досягнень, творчої інтелектуальної діяльності. Схарактеризовано правові, організаційні, соціальні взаємини у сфері їх охорони як об'єктів нематеріальної етнокультурної спадщини. Простежено досягнення народної та нетрадиційної медицини, зокрема в галузі лікарських рослин і спеціальних прийомів зцілення. Вони можуть бути маркерами економічної та соціальної характеристики соціуму на певному етапі його історичного розвитку. Закцентовано на актуальності застосування традиційних знань, насамперед з метою збереження природних і біокліматичних ресурсів для сільського господарства й тваринництва, забезпечення безпеки продовольства й харчування.