Дисертація присвячена аналізу ойконімії України XX ст. крізь призму еколінгвістики та соціолінгвістики в руслі законодавчо закріплених перейменувальних процесів у топоніміці. Джерельною базою дослідження слугували назви українських населених пунктів XX - початку XXI ст. - понад 10 000 різномовних (українських, російських, польських, угорських, чеських та німецьких) ойконімів, уміщених в адміністративно-територіальних довідниках, атласах, постановах, указах, періодичних виданнях. З метою отримання достовірних результатів розроблено методику опису джерельної бази, в основу якої покладено теоретичні засади вивчення ойконімікону та загальнонаукові лінгвістичні методи, зокрема описовий, порівняльно-зіставний, історичний; прийоми структурного, семантичного, текстологічного, етимологічного методів та прийом кількісних підрахунків. З урахуванням впливу екстра- та інралінгвальних чинників на формування і функціювання ойконімії України XX ст. виявлено лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості моделей перейменованих назв населених пунктів. Здійснено еко- та соціолінгвістичний аналіз ойконімів із дотриманням мовних норм та критеріїв їхньої номінації. Простежено перші результати процесу декомунізації топонімії України XXI ст.