Народна емігрантська пісня є жанром суспільно-побутової лірики, близьким до історичної пісні. Відтак у її стильовій структурі, де домінантною є емоційна інтенсивність, суттєву роль відіграють епічні, а також драматичні аспекти (фабульність, панорамність, конфліктність тощо). Емігрантська пісня кримських татар пов'язана з давніми жанрами національного фольклору, передусім з такими як епічна оповідь (дестан) та пройнятий відчуттям драматизму буття ліричний спів (макам). Соціально-побутова конкретика, документальність, притаманна кримськотатарській емігрантській пісні, гармонійно узгоджується з традиційними поетичними засобами. Соціально-історична достовірність поєднується в цих піснях з психологічною проникливістю та підноситься до філософічних узагальнень, не раз пов'язаних з промовистою символікою. Ця символіка часто набуває релігійного обарвлення. Характерні тут контрастні протиставлення чарівного довкілля й суспільних негараздів. Провідні тематичні мотиви розглянутих пісень - печаль розлуки з рідною землею й близькими людьми, болісне відчуття втрати минулої слави й величі Криму; відтворення нещасть та страждань простого люду; звинувачення як призвідців нестерпної скрути не так завойовників, як власної знаті; потерпання старших, насамперед матерів, з приводу мобілізації кримських юнаків до осоружного війська; наголос на необхідності за будь-яких, навіть щонайтяжчих, обставин зберігати людську гідність, віру в справедливість вишніх сил. Тематична та інтонаційна поліфонічність, взаємодія емоційної інтенсивності й розважливої медитативності, гармонійне поєднання конкретних деталей та вишуканої поетичності (мальовнича метафоричність, промовиста символіка, афористична відточеність, риторична виразність), версифікаційна вигадливість, зокрема контрастне сполучення легких грайливих ритмів із журливою настроєвістю, своєрідна музикальність не лише музичних, а й поетичних текстів, - такі провідні особливості кримськотатарської фольклорної емігрантської лірики та епіки кінця XVIII - XIX століть.