Дисертація присвячена проблемі становлення та розвитку університетської освіти Туреччини у ХІХ на початку ХХІ століття та обгрунтовані можливості творчого використання турецького досвіду в Україні. На основі аналізу джеререльної бази охарактеризовано понятійно-термінологічний апарат дослідження у контексті історіографії проблеми, зокрема конкретизовано зміст понять "університетська освіта", "вестернізація" та інші. Визначено методологічні підходи до вивчення досліджуваної проблеми: цивілізаційний, системний, синергетичний, формаційний, етнокультурний, соціокультурний, персонологічний, наративний. Обгрунтовано основні передумови зародження університетської освіти в Туреччині: історичні, соціально-економічні, соціокультурні, організаційно-методичні. Досліджено специфіку організації навчання в перших вищих навчальних закладах Туреччини духовного спрямування - медресе. Визначено особливості впливу реформ Танзимату та просвітницьких ідей вчених-реформаторів на структуризацію системи вищої освіти Туреччини ХІХ століття. Досліджено стан університетської освіти Туреччини у ХХ столітті, зокрема охарактеризовано вплив революційних ідей Ататюрка на розбудову вищої освіти у 1922–1950 рр.; проаналізовано кризові явища у розвитку університетської освіти Туреччини 1960–1980 рр.; визначено причини її радикальної реструктуризації у період від 1981 року до початку ХХІ століття; актуалізовано досвід розвитку вищої освіти Туреччини в сучасних умовах. У науковий обіг уведено невідомі широкому загалу наукові джерела про розвиток університетської освіти Туреччини ХІХ–ХХ століть.