У дисертації досліджено жанрові особливості української фантастики кінця XX - початку XXI століття. Обґрунтовано й проаналізовано жанрові різновиди сучасної української фантастичної прози на основі творів Даніели Андруш, Т. Антиповича, Володимира Арєнєва, О. Бердника, Марини та Сергія Дяченків, В. Єшкілєва, Я. Мельника, Вікт. Савченка, Г. Пагутяк, Ю. Щербака. Опираючись на художню практику та рецепцію читача, доведено потребу виокремлення власне фантастики як жанру, поряд із науковою фантастикою та фентезі. Простежено роль фантастичного в утопії та антиутопії, зокрема через характерні особливості хронотопу в рамках метажанру. У роботі з'ясовано взаємозв'язок традицій і новаторства в українській (В. Винниченко, Ю. Смолич, В. Бережний, О. Бердник, М. Руденко, Вал. Шевчук) та зарубіжній (Ж. Верн, Г. Веллс, С. Лем, Дж. Орвелл, Г. Петрович, Дж. Толкін, О. Хакслі, К. Чапек та ін.) літературній фантастиці. У дослідженні визначено конкретні ознаки жанрових форм фантастики. Це, зокрема, раціонально-фантастична ідея, що базується на досягненнях науки і техніки, спрямованість до високо-інтелектуального мислення, ілюзія достовірності змодельованої реальності, гармонізація наукового і художнього дискурсів, відповідна, узгоджена із тематично-змістовими та ідейно-концепційними чинниками, атрибутика в сучасних науково-фантастичних різновидах жанру. В аналізованих текстах виявлено органічний зв'язок фентезі з міфологією, фольклором, історією, перевагу ритуалу над міфом та створення власних авторських міфів. Ключові слова: фантастика, жанр, метажанр, фантастичне, власне фантастика, фентезі, наукова фантастика, утопія, антиутопія, фантастика як концепт, рецепція, українські письменники-фантасти.