У дисертації подано результати теоретико-експериментального дослідження формування готовності до академічної мобільності у студентів вищих технічних навчальних закладів. Обгрунтовано зміст і структуру феномена академічна мобільність, професійно-знаннєва готовність, соціально-психологічна готовність, іншомовно-комунікативна готовність, готовність до академічної мобільності. Академічна мобільність трактовано як інтегративна особистісну якість. Визначено компоненти готовності до академічної мобільності у студентів вищого технічного навчального закладу, враховуючи предметну специфіку їхньої професійної діяльності та сучасні вимоги, які ставить професійне співтовариство до процесу підготовки інженерів: мотиваційний, когнітивно-комунікативний, особистісно-діяльнісний. Виокремлено комплекс взаємозалежних і взаємозв'язаних критеріїв: спонукально-цільовий, інформативно-комунікаційний, процесуально-поведінковий. Педагогічні умови формування готовності до академічної мобільності у студентів вищого технічного навчального закладу розглянуто в дослідженні як сукупність чинників, що забезпечують ефективну організацію освітнього процесу. Визначено показники, рівні (низький, задовільний, достатній) сформованості готовності до академічної мобільності у студентів вищих технічних навчальних закладів. Розроблено модель формування готовності до академічної мобільності у студентів вищого технічного навчального закладу як є цілісної системи, орієнтованої на єдність мети і завдань і спрямованої на реалізацію педагогічних умов формування готовності до академічної мобільності. Методика формування готовності до академічної мобільності у студентів вищого технічного навчального закладу передбачає реалізацію визначених та обгрунтованих педагогічних умов формування готовності до академічної мобільності у студентів вищого технічного навчального закладу.