Досліджено стан розробленості проблеми підготовки юристів у вітчизняній та зарубіжній теорії вищої освіти, що дозволило підтвердити доцільність обгрунтування концептуальних засад формування культури професійно-правового спілкування, запропонувати визначення ключового поняття дослідження -"професійно-правове спілкування". Обгрунтовано необхідність використання комунікативного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного та аксіологічного підходів до процесу формування культури професійно-правового спілкування в майбутніх юристів у процесі фахової підготовки. Теоретично обгрунтовано й практично апробовано модель формування культури професійно-правового спілкування в майбутніх юристів у процесі фахової підготовки з урахуванням сучасних потреб суспільства. Удосконалено зміст підготовки майбутніх юристів за рахунок підсилення його комунікативної складової; методичне забезпечення формування культури професійно-правового спілкування майбутніх юристів у процесі оволодіння фахом (використано ефективні для її формування форми організації навчання; застосовано репродуктивні, інтерактивні та спеціальні комунікативні методи навчання; традиційні й інноваційні засоби, що вмотивовують студентів до формування культури професійно-правового спілкування) з урахуванням особливостей змісту фахової підготовки студентів і вимог Концепції юридичної освіти. У дослідженні застосовані елементи змішаного навчання. Подальшого розвитку набули основні положення щодо змісту та методичного забезпечення процесу формування культури професійно-правового спілкування майбутніх юристів у процесі фахової підготовки; щодо використання змішаного навчання (blended learning) у сфері професійної освіти.