У дисертації здійснено комплексний аналіз витоків і засад науково-практичного розвитку педології в Україні. Визначено вплив на її наукове становлення теорії рекапітуляції, досягнень фізіології стосовно формування рефлексів, рефлексології, біхевіоризму, експериментальної педагогіки та педагогічної антропології. Доведено, що генеза педології як біосоціальної синтетичної науки про закономірності та специфіку розвитку дитини відбувалася у міжнародному вимірі. З'ясовано, що педологія з однієї з течій педагогіки, невизнаної в західних країнах і Російській імперії, перетворилася на провідну радянську науково-практичну галузь, на засадах якої відбувалася організація освітньо-виховної системи та розроблявся зміст освіти. Виявлено, що сутнісними характеристиками розвитку педології в радянській Україні були дослідження дитини та дитячих колективів, створення педологічних установ і налагодження міжнародних наукових ЗВ'ЯЗКІЕ;. Заборона педології в СРСР була зумовлена соціально-політичною ситуацією середини 30-х років XX ст., що характеризувалася утвердженням тоталітаризму, та спричиненою цим її внутрішньою переорієнтацією. Висвітлено вектори розвитку ідей педології у науково-методичній думці другої половини XX ст.