Дисертацію присвячено визначенню соціально-психологічних засад розвитку перфекціонізму особистості на різних етапах її становлення, та розробці соціально-психологічної системи подолання його негативних наслідків. Здійснено теоретичний аналіз і узагальнення наукових підходів проблеми вивчення перфекціонізму особистості та визначено стан її розробки. Обгрунтовано концептуальні засади створення інтегрованої моделі перфекціонізму особистості. Виділено види перфекціонізму: глобальний: (автентичний, компенсаторний, невротичний) та парціальний (інтерперсональний, адиктивний, екзоперфекціонізми), які відображають ступінь поглиблення особистості у перфекціоністські настанови. Встановлено провідні соціально-психологічні предиктори перфекціонізму особистості і особливості його розвитку відповідно до її вікових та гендерних особливостей. Виокремлено та проаналізовано типи особистості за релевантними соціально-психологічними ознаками перфекціонізму, в якості яких виступили форми прояву (позитивний, негативний) та спрямованість (на себе, на інших) перфекціонізму. Розроблено та доведено ефективність соціально-психологічної системи подолання негативних наслідків перфекціонізму особистості. Підтверджене вірогідне підвищення показників товариськості, врівноваженості, відкритості, доброзичливості, альтруїстичності, соціально-психологічної адаптації (за показниками адаптивності, прийняття себе, внутрішнього контролю, інтегрального показника адаптації, прийняття інших, інтегрального показника емоційного контролю) та зниження значень за показниками невротичності, сором'язливості, авторитарності, агресивності, підлеглості, неприйняття інших, неприйняття себе, зовнішнього контролю.