Земельний кадастр як інформаційна основа земельних ресурсів забезпечує загальне уявлення про всі землі відносно їх розподілу за категоріями, власниками, землекористувачами, а також є важливим елементом управліннями земельними ресурсами країни Сучасні дослідники визнають гостру потребу в інформації, яка характеризує окремі складові навколишнього середовища і яка необхідна для впровадження еколого-безпечних систем землекористування. На сьогоднішній день постає проблема родючості грунтів, що зумовлена неефективною господарською експлуатацією земельних угідь, що в свою чергу спричиняє деградаційні процеси в грунті такі як ерозія, засолення, заболочення тощо. У зв'язку з цим можна вважати беззаперечною актуальність вивчення процесу оцінки земель з тієї точки зору, щоб визначити і ввести до складу земельно-оціночних відомостей показники екологічного змісту про стан земельних ресурсів і заходи щодо оптимізації даної території. Кожна земельна ділянка характеризується відповідною сукупністю земельних угідь за категоріями земель, в основі яких лежить її цільове призначення. При цьому слід мати на увазі, що цільове призначення земельної ділянки може уточнюватися або змінюватися обмеженнями прав на неї, внаслідок чого може змінюватися склад земельних угідь. Цілком зрозуміло, що формування земельно-оціночних даних, орієнтованих на еколого-безпечне використання земель, має зосереджуватися у системі земельного кадастру і різнобічно характеризувати наявні інформаційні масиви, на основі яких проводиться еколого-економічна оцінка використання земель. Підсумовуючи вищевикладене, слід відмітити, що вивчення та оцінка земельних ресурсів є невід'ємною умовою пізнання екосфери, актуальність і необхідність якої обумовлена, перш за все, потребою в удосконаленні раціонального використання сільськогосподарських земель на засадах еколого-безпечного землекористування. Ключові слова: земельний кадастр, землекористування, родючість, земельні ресурси, деградація грунтів, еколого - економічна оцінка,