Дослідження присвячене соціально-культурному аспекту організаційної, наукової, пам'яткоохоронної, музейної і педагогічної діяльності мистецтвознавців у Києві міжвоєнного періоду. У дисертації детально розглянуто як завдяки ініціативі невеликої кількості вчених у місті відбувалось формування мережі наукових установ, що з часом зумовило консолідацію дослідників і збільшення професійної спільноти, розширення її впливу. Аналіз соціально-політичних чинників дав змогу прослідкувати зміни у структурі інституцій, якісному та кількісному складі мистецтвознавців у місті.