Дослідження присвячене основам архітектури речення: його актантній структурі. Окрім базових принципів його побудови, розглянуто основні характеристики двох можливих станових перетворень: зворотного і пасивного. У роботі розроблено послідовний підхід до аналізу структури предикації: розкладу заданого предиката на елементарні підситуації, тести на приналежність учасників до актантів або сирконстантів, принципи виділення переліку семантичних ролей. Окреслено підходи до формування діатез як схем-відповідностей між семантичними ролями і синтаксичними позиціями, проаналізовано співвідношення між семантичною та синтаксичною перехідністю. На підставі виділення прототипово перехідних і двоперехідних речень і кодування в них ядерних актантів виділені основні типи морфосинтаксичних орієнтацій: відповідно, акузативна, ергативна; індирективна, секундативна. Після розгляду базових характеристик конверсивності й станових перетворень як способів переходу до іншої діатези детально описано синхронічні й діахронічні принципи використання засобів вираження зворотності, а також різних типів пасивних, псевдопасивних та інших функціонально близьких до них конструкцій.