У роботі вперше досліджено розвиток неоромантичної традиції європейських письменників крізь призму мариністичного дискурсу. Означено природу неоромантизму як самобутнього літературного напряму; охарактеризовано складність перехідної епохи як важливу особливість у становленні неоромантичного світогляду; окреслено спільне та відмінне між романтизмом та неоромантизмом; досліджено специфіку розвитку "нового романтизму" у різних національних літературах. Розкрито своєрідність мариністики як особливої сфери літератури; розглянуто особливості виникнення та розвитку мариністичної тематики у зарубіжній та українській літературах. Проаналізовано шляхи використання європейськими неоромантиками мариністичних мотивів та образів (на прикладі творчості Ю. Яновського, О. Гріна, Ж. Верна, Р. Л. Стівенсона та Дж. Конрада). Ключові слова : неоромантизм, романтизм, мариністичний дискурс, "перехідна епоха", міфотворчість, символ.