У роботі досліджено розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки (1960 р. -початок XXI століття) як самостійної науки про закономірності виховання та навчання дітей дошкільного віку, що має власний науковий апарат із погляду сучасних методологічних засад, парадигмального, системного, аксіологічного, антропологічного, історико-хронологічного, культурологічного підходів; на основі авторських критеріїв розроблено й обгрунтовано періодизацію розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки у визначених хронологічних межах: І етап (1960-1969 рр.) - пошуково-емпіричний; II етап (1969-1984 рр.) - організаційно-педагогічний; III етап (1984-1991 рр.) - теоретико-узагальнювальний; IVетап (1991-2001 рр.) - оновлювально-адаптаційний; Уетап (2001-2010 рр.) -інноваційно-творчий;, визначено основні закономірності, суперечності й провідні тенденції розвитку вітчизняної дошкільної педагогіки; схарактеризовано ґенезу науково-теоретичних і методичних досліджень із проблеми виховання та навчання дітей дошкільного віку; узагальнено результати дисемінації наукових досліджень у галузі дошкільної педагогіки в освітню практику; визначено стратегічні напрями розвитку сучасної дошкільної педагогіки в Україні.