Дисертацію присвячено виявленню й теоретичному обгрунтуванню історико-педагогічних засад виховання дітей у сім'ї на традиціях грецької народної культури (друга половина XIX - перша половина XX ст.). Обгрунтовано верхню та нижню межі дослідження й відображено еволюційні зміни становлення дитинознавчої етнотематики за відповідними етапами. Теоретично обгрунтовано історичні і педагогічні традиційно-звичаєві, культурно-виховні, побутові, пологово-хрестильні засади виховання дітей у сім'ях греків-урумів та греків-румеїв на традиціях народної культури в другій половині XIX - першій половині XX ст. та експериментально перевірено під час організації етнопедагогічних експедицій у Приазов'ї; узагальнені спогади інформаторів-греків про культурні, звичаєві, побудові, хрестильні засади свого власного дитинства в сім'ї батьків; знання про засоби і методи виховання (слово, гра, трудова справа, пісня, музика, танок, корекція дитячої поведінки) дітей в сім'ях греків (урумів, румеїв); відображена робота у закладах освіти з виховання дітей на національних традиціях греків. Запропоновано основні напрями творчого використання позитивного історичного досвіду виховання дітей у сім'ях на традиціях народної культури греків у сучасних закладах освіти. Введено до наукового обігу маловідомі історико-педагогічні факти про рухливі ігри дітей греків; архівні матеріали, що окреслюють кожний етап у періодизації.