Вивчення історії анархізму дає змогу зрозуміти можливі альтернативні шляхи суспільного будівництва, ступінь життєздатності та впливу анархістських ідей. Нині, коли відзначається 100-річчя Української революції, суспільство вимагає від істориків аналізу доленосних подій. Актуальність проблеми зумовлена тим фактором, що в науковій літературі відсутні узагальнюючі й усебічні характеристики генези анархістського руху в Україні. Анархістські групи з емігрантів із Російської імперії виникають на початку XX ст. на території Англії, Швейцарії, Франції. Анархістські структури в Україні формувалися з 1903 р. як частина світового анархістського руху, його учасники в Західній Європі та США підтримували українських однодумців. Координаційну роль комунікаторів в анархістських структурах виконували авторитетні лідери, редакції видань, згодом федерації. Одеса, Катеринослав, Харків стали центрами анархізму. Діяльність анархістів зводилася до агітації та пропаганди, до "прямих дій" з руйнації основ владної і економічної нерівності. Рушійною силою глобальних змін анархісти вважали робітників та селянство. Лютнева революція 1917р. надала анархістам шанс скористатися легальністю, піком руху став листопад 1917 р. -квітень 1918 р. Протягом 1918-1921 рр. махновці виборювали незалежний від будь-якої влади "вільний район" на Півдні України. Конфедерація анархістських організацій України "Набат" намагалася об'єднати анархістів, керувати махновським рухом. З 1920 р. в УСРР почалися арешти анархістів, їхню діяльність у профспілках та заводських комітетах було заборонено. Упродовж 1923-1926 рр. помітним став спалах анархістських настроїв, але у 1929 р. чекістські структури ліквідували анархістські групи. У боротьбі проти імперії анархісти об'єктивно опинилися на одному боці з майбутніми творцями української державності, з 1919 р. анархісти стали частиною антибільшовицького опору. Всебічний аналіз політичної практики анархістського руху в рамках суспільно-політичних трансформацій в Україні дає змогу стверджувати, що анархісти намагалися підняти широкі верстви населення проти феодально-буржуазної імперії, білогвардійської та радянської диктатур, що анархізм посів чільне місце в політичному розмаїтті першої чверті XX ст.