Дисертація містить дослідження громадсько-політичної діяльності вірмен Північного Причорномор'я (1778-1920 рр.). Простежено причини виведення вірменського населення у межі Російської імперії у 1778-1791 рр., ставлення вірмен до плану виселення, розглянуто принципи формування вірменських колоній, общин, міграційні процеси, спосіб здійснення самоврядування і судочинства. Доведено, що реакційна політика уряду щодо вірмен, що здійснювалась наприкінці XIX - на початку XX ст., призвела до серйозного спротиву вірменської громадськості і церкви. Однак вірменське населення не втратило своєї національної ідентичності та було невід'ємною складовою загальновірменського національно-визвольного руху, прихильником ідей незалежності Вірменії. Встановлення радянського режиму в 1920 р. мало наслідком заборону всіх вірменських структур, замість яких було засновано нові - за радянською моделлю організації національних общин.