Дисертацію присвячено проблемі дослідження психологічних особливостей розвитку просодичного компонента мовлення дітей дошкільного віку засобами вокалотерапії. Визначено сутність провідних понять, розглянуто складові просодики (ритм, темп, тембр, інтонація, логічний наголос, висота, гучність, мовленнєве дихання та ін.), а також їх взаємозв'язок та ідентичність із засобами виразності співу: розкрито вікові й індивідуально-нсихологічні особливості дошкільників у контексті просодичного феномена; представлено психологічні аспекти використання засобів вокалотерапії щодо розвитку просодичного компонента мовлення дошкільників. Відповідно до виокремлених критеріїв (мовленнєвий, особистістій, конативний) і показників (експресивність, активність, якість: емоційний, когнітивний, комунікативний; мотиваційний, адаптаційний, почуттєвий) розроблено та впроваджено в практику дошкільної освіти комплекс методик психодіагностики просодичного компонента мовлення; подано результати експериментального дослідження; виявлено взаємозв'язки складових просодичного компонента мовлення, а також взаємозв'язки мовленнєвих операцій просодики з індивідуально-психологічними особливостями дошкільників (тривожність, самооцінка, комунікативність, властивості темпераменту), створено концептуальну модель розвитку просодичного компонента мовлення дітей дошкільного віку. Обгрунтовано, розроблено та експериментально апробовано вокалотераневтичиу психотехнологію реалізації формувального блоку концептуальної моделі, доведено її ефективність щодо розвитку всіх вищезазначених складових просодики мовлення.