Діяльність Л. М. Славіна припала на складний для науки період, коли дослідження, підпорядковувалися не принципам об'єктивізму та науковості, а концепціям та догмам, що визначалися владою, як єдино вірні. Тому професійна діяльність науковця у дисертаційному дослідженні розглядається не тільки з точки зору розвитку наукової думки, але і з точки зору політико-ідеолгічних впливів, як безпосередньо на Л. М. Славіна, так і на гуманітарні науки загалом. Доля дослідника була досить типовою для молодих вчених, що здобували освіту у 1920-х pp. І жодними чином не можна відкидати те, що протягом всієї своєї наукової кар'єри Лазар Мойсейович залишався радянським дослідником, методологічною основою роботи якого був формаційний підхід. Однак, його фахова підготовка, досвід роботи, особисті якості та любов до археології дозволили відновити київський археологічний центр після репресій 1930 pp. та Другої світової війни як потужний осередок радянської науки. Крім відновлення втрат вчений активно сприяв розвитку та популяризації археології. Л. М. Славін створив у Києві на базі кафедри археології та музеєзнавства КДУ імені Т. Г. Шевченка систему підготовки кваліфікованих кадрів для дослідження та збереження пам'яток саме на території УРСР. Його професійна діяльність безумовно вплинула на розвиток української радянської археології. Як археолог-антикознавень, дослідник багато років очолював дослідження однієї з найвідоміших українських археологічних пам'яток - античної Ольвії. Також вчений займався методичними та теоретичними розробками у галузі історії археології, пам'яткоохоронних досліджень, музейної справи. Л.М. Славін у своїй діяльності на високому фаховому рівні запроваджував нові, актуальні методики, створив ряд узагальнюючих праць з різних аспектів вивчення найдавнішого минулого УРСР та підготував кілька генерацій відомих фахівців з археології, охорони пам'яток та музейної справи, що називають себе його учнями. Наукові дослідження Л. М. Славіна і досі не втратили своєї актуальності. А його учні та наступні покоління археологів, продовжують розвивати археологічну науку.