У дисертації досліджено колективну біографію учителів народних шкіл Галичини другої половини XIX - початку XX ст. Представлено особливості фахового і світоглядного становлення, професійної діяльності, місця в житті держави, народу і людини. Визначено вплив на вчительське середовище трансформацій у тогочасному освітньому, соціальному і політичному просторі. Розкрито питання досвіду організації шкільництва першої половини XIX ст. і його зв'язки з формуванням законодавчої бази початкової освіти в період Галицької автономії. На базі просопографічного аналізу визначено соціальне походження вчителів. Через наскрізне поєднання загальних та індивідуальних сюжетів проаналізовано мотиви вибору фаху, професійне становлення, особливості навчального процесу, взаємин з учнями, умови праці вчителя й учительські колективи, виконавчу вертикаль. Розглянуто повсякдення, побут і дозвілля вчителів, тендерну специфіку професії та її вплив на приватне життя. У контексті міжетнічних відносин проаналізовано місце народних учителів у національних рухах, вивчено їх індивідуальні стратегії поведінки в національному питанні. Простежено формування образів народних учителів у тогочасній публіцистиці та художній літературі. Доведено, що вчителі народних шкіл становили окрему соціальну цілість, поєднану спільною професійною ідентичністю, а їхня роль у формуванні новочасного суспільства була однією з найбільш значущих.