Дисертацію присвячено проблемі розвитку інформаційно-комунікаційної мобільності педагога в освітньому середовищі післядипломної освіти. У роботі проаналізовано стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній, соціальній, філософській, літературі та практиці діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Проаналізовано сутність і взаємозв'язок базових понять дослідження. Визначено наукові підходи, принципи організації навчання педагогів для забезпечення розвитку досліджуваної мобільності у курсовий та міжкурсовий період підвищення кваліфікації, розкрито сутність післядипломної освіти та діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Охарактеризовано середовище курсового та міжкурсового підвищення кваліфікації вчителя. Виділено та аргументовано структурні компоненти, критерії, показники інформаційно-комунікаційної мобільності педагога, психолого-педагогічні умови її розвитку. Упроваджено в освітній процес післядипломної педагогічної освіти модель та програму розвитку інформаційно-комунікаційної мобільності в освітньому середовищі післядипломної освіти. Доведено, що авторська програма "Розвиток інформаційно-комунікаційної мобільності педагога" сприяє розвитку адаптивної здатності педагога в освітньому середовищі післядипломної освіти, в якому організацію процесу навчання здійснено з використанням різних форм взаємодії педагогів на основі діалогу, співпраці, що сприяє розвитку вмінь раціоналізувати професійну діяльність. За результатами експериментальної роботи виявлено позитивні зміни в усіх компонентах інформаційно-комунікаційної мобільності педагогів (когнітивно-особистісному, соціально-діяльнісному, оцінно-рефлексивному). Отримані результати свідчать про сприятливий вплив участі педагогів експериментальних груп у проведених заходах, демонструють саморозуміння та готовність педагогів До керування професійним розвитком, що сприяє розвитку інформаційно-комунікаційної мобільності.