У дисертації вперше подано цілісний ретроспективний аналіз теорії і практики розвитку риторики як навчального предмета професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних та педагогічних детермінант. На основі вивчення історико-педагогічних джерел обгрунтовано етапи розвитку риторики як навчальної дисципліни з XVI по XX століття. З'ясовано провідні тенденції навчання риторики, основні форми роботи, методичне забезпечення курсів, зокрема проаналізовано підручники з риторики різних років. Узагальнено досвід української риторичної школи щодо методів навчання риторики та основних жанрів публічного мовлення. Розкрито позиції провідних риторів, педагогів, критиків, громадських діячів щодо доцільності вивчення риторики на різних рівнях освіти. Визначено чинники започаткування галузевих риторик (академічна, судова, військова, комерційна, політична), їх зміст та функції. Доведено, що галузеві риторики можна розглядати як компоненти професійної підготовки майбутніх фахівців. Розроблено модель цілісного процесу вивчення професійно спрямованого курсу риторики. Установлено, що загальною метою вивчення риторики як предмета професійного спрямування є сформованість риторичної компетенції майбутнього фахівця, а базовими складниками вивчення риторики визначено когнітивний, розвивальний, виховний, діяльнісно-комунікативний. Схарактеризовано змістовий і процесуальний компоненти навчання риторики, визначено науково-методичні комплекси цього навчального предмета професійного спрямування, очікувані результати навчання. Накреслено перспективи використання педагогічно цінного досвіду розвитку риторики як навчальної дисципліни професійного спрямування в системі підготовки майбутніх фахівців різних галузей.