У статті узагальнено загальнотеоретичні проблеми поетики автобіографізму мемуарного жанру, зокрема щоденника, мета якого має перспективу оприлюднення, а відтак втрачає такі ознаки, як таємничість, приватність, інтимність. Доведено, що авторська суб’єктивність організує твір, породжує його художню цілісність і має різні форми. Спрямованість мислення Д.Гуменної, О. Ізарського, Ю. Шевельова, С. Риндика на той чи інший предмет, дію, явище виформовується в думку, яка зафіксована на папері і є результатом інтенційної комунікації у формі монологу, я-висловлювань. У такий спосіб особисте ставлення до предмета зображення, втілено в мовній структурі твору, є образом автора, його певної світоглядної позиції. Усі компоненти художньої структури (факти, їх розташування, характер і спосіб оповіді) важливі не лише з історичної точки зору, а й літературознавчої, позаяк майстерно виписані спогади сприяють вивченню відображення естетичної категорії (втілення задуму автора, його виклад думки на папері) письменником, який відібрав матеріал, художньо опрацював й подав на розсуд читачам відповідно до власне сформованого світогляду, інтенційної ідеї, інтенційної сутності свідомості, світорозуміння.