У віршах Хагані Ширвані відображення езотеричного змісту. Афсаладдін Хагані (1126–1199) – один з найяскравіших представників азербайджанської поезії XII століття, який надав великий і самобутній внесок в розвиток азербайджанської поезії і формування жанру поеми. Поет, з юних років жив у палаці, піднявся до посади "малікуш-Шуара" (глава поетів) і взяв тахаллус «Хагані». У своїх поезіях він порівнює душу з релігією, де останню відносить до хурафату (вигадці, марновірству). Судження Хагані, яка вважає душу істиною, спирається на суфійсько-ірфанскі погляди. Релігія в науці Ірфана – розум, тасаввуф – душа. Згідно суфізму Аллах сприймається не розумом, а душею, за допомогою любові. Досягнення Аллаха душею проходить шляхом випитого вина з ковша. Аналіз образів вина і ковша, може бути достатнім для підтвердження прихильності поета до суфійських поглядів, втілення і оспівування поетом в своїй творчості суфійських ідей і образів.