У дисертації вперше в українському літературознавстві розглянуто романну трилогію Володимира Сорокіна "Лед", "Путь Бро", "23 000" у контексті творчості письменника та змін естетичної парадигми російського літературного постмодернізму межі століть. Розкрито сутність проблематики та жанрово-композиційні особливості романного циклу. Особливу увагу приділено причинам диверсифікації творчих принципів В. Сорокіна та відмови автора від соц-арту. У дисертації визначено місце трилогії в романній творчості В. Сорокіна, виділено основні тенденції в критичних та літературознавчих оцінках циклу, доведено авторську природу міфології трилогії та досліджено шляхи її виникнення і розвитку. Значну увагу приділено характеристиці фантастичного "Всесвіту гармонії", за допомоги якого автор показує проблеми сучасного суспільства (соціальна самотність, втрата духовних ідеалів, соціальна дезорієнтованість, загроза авторитаризму й тоталітаризму). Досліджено різновиди часу та простору в романах (фантастичний та реальний хронотоп), визначено зв'язок проблематики з жанровою та композиційною структурою трилогії. Для циклу, у якому наявні елементи утопії та антиутопії, запропоновано жанрове визначення "апокаліптична утопія". У дисертації зазначено вплив світової та російської літературної традиції на письменника, а також новаторство В. Сорокіна в межах постмодерністської естетики.