У дисертації досліджено українські середовища консервативної думки в Галичині у першій чверті XX ст. Виокремлено три консервативні осередки -русофілів, християнсько-суспільний рух і Греко-католицьку церкву. Зроблено висновок, що: консервативний світогляд був невід'ємною складовою українського національно-політичного життя Галичини першої чверті XX ст.; консерватизм серед українських політичних осередків Галичини не можна розглядати як цілісну ідеологію; українські консервативні середовища не можна чітко вписати в наявні класифікації консерватизму, навіть у межах Австро-Угорської монархії; світоглядні засади українських консервативних середовищ у Галичині першої чверті XX ст. виявляли велике різноманіття - від зорієнтованих на схід русофілів до "західництва" християнських суспільників; політичні практики українських консерваторів багато в чому були зумовлені викликами початку XX ст., насамперед націоналізмом, соціалізмом і секуляризацією; ці практики вирішальним чином вплинули на втілення соціально-економічних програм консерваторів; українська консервативна думки в краї першої чверті XX ст. - це історія не так інституцій, як особистостей; порівняння українського консерватизму в Галичині з ідеями й практиками носіїв консервативної свідомості на Наддніпрянщині й з консервативними рухами серед поляків, чехів і словенців показує, що вони перебували у світоглядній кризі. Цю схожість демонструє їх доля під час Першої світової війни і в світі, що постав після її завершення.