У дасертаційному дослідженні запропоновано новий підхід до вирішення актуальної проблеми виховання в учнів основної і старшої школи дбайливого ставлення до природи в процесі вивчення української літератури. Здійснено теоретичний аналіз понятгєво-термінологічного апарату дослідження, актуалізовано змістові характеристики базових дефініцій. Уточнено сутність провідного поняття дослідження "дбайливе ставлення до природи" як особливий вид взаємодії учня з живою природою, основою якого є усвідомлене емоційно-ціннісне ставлення до її об'єктів, яке пов'язано з готовністю підтримувати їхнє функціонування, відтворювати та охороняти їх. Таке ставлення є за своєю природою непрагматичним, виступає результатом розвитку позитивної Я-концепції особистості. Схарактеризовано структурні компоненти (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-практичний), критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-практичний) та показники, визначено рівні вихованості в учнів основної і старшої школи дбайливого ставлення до природи. Теоретично обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику виховання в учнів основної і старшої школи дбайливого ставлення до природи в процесі вивчення української літератури та педагогічні умови її ефективної реалізації. На основі експериментальних матеріалів укладено посібник-хрестоматію "Люби природу не для себе, люби - для неї'.