Дисертацію присвячено дослідженню суб'єктивного соціального благополуччя, яке визначається як інтегральне соціально-психологічне явище, що відображає усвідомлення й оцінку соціального функціонування на основі співвідношення між рівнем домагань і ступенем задоволення соціальних потреб суб'єкта, у результаті чого він визначає своє соціальне буття як оптимальне і переживає почуття приємності. Розроблено балансно-гетерархічну концепцію, яка підкреслює багатовимірність, динамічність і нелінійність ССБ, що викликана рекурсивністю і недуалістичністю зв'язків його компонентів. У осіб з найвищими і найнижчими показниками ССБ воно має чітку внутрішню структуру, тоді як у осіб з середнім рівнем ССБ виявлено найнижчий ступінь його інтеграції. Для набуття ССБ особа має віднайти баланс між параметрами соціальної поведінки, що веде до задоволення потреб, і вимогами соціальних норм. Виявлено такі типи переживання ССБ: зарадний, дбайливий, незалежний, безпорадний. Висвітлено об'єктивні (соціально-демографічні) і суб'єктивні (психологічні) чинники ССБ. Розроблено методику дослідження ССБ, а також програму психологічного супроводу, метою якої є формування навичок, що забезпечують оптимізацію переживання ССБ.