У дисертації на основі досі неопублікованих листів, спогадів, свідчень, інтерв'ю, а також інших джерел комплексно проаналізовано процес переховування євреїв монахами Студійського Уставу. В оцінці та аналізі цього дисертант не лише сконцентровує увагу на проблематиці "рятівник - врятований", але розглядає і ширший аспект - "тоталітарне суспільство - геноцид - Церква". Описано методи та способи за допомогою яких студити переховували та рятували євреїв у міському та сільському просторі. З'ясовано небезпеки та перешкоди, які їх супроводжували на цьому шляху. Досліджено взаємини львівської єврейської громади з митрополитом Андреем Шептицьким та взаємодію студитів з унівськими євреями протягом окупацій 1939 - 1944 pp. Проаналізовано долі окремо взятих єврейських родин, окремих осіб та дітей, яким студити надавали допомогу у Львові та с. Унів. Відображено систему переховування дітей у сиротинцях монастирів з особливим акцентом на Святоуспенську Лавру.