Дисертацію присвячено визначенню ґенези, психологічних особливостей, чинників і закономірностей потенціалів до конституювання жінкою власного життєвого простору як динамічного інтегрального утворення. Концептуалізовано світотворчу сутність жінки в системі детермінації життєвого простору, який розглядається як інтегральне утворення взаємодії позаособистісного, особистісного, міжособистісного, діяльнісного та повсякденного вимірів життєтворчої активності жінки, що відповідає поза-рефлексивному - рефлексивному континууму потенціалу особистості. Вимір повсякденності (поза- рефлексивний рівень) по мірі динамінації в сферу рефлексивної діяльності (особистісна, професійна сфери) окреслює межі життєвого простору людини як суб'єкта. Конституювання життєвого простору жінки-педагога розглядається як похідна від глибинної, фізіолого-анатомічної та соціокульгурної здатності жінки до творення (творення життя), у тісній взаємообумовленості актуальних тендерних стереотипів, дітородження, створення сім'ї, професійної (діяльнісної) реалізації, самоусвідомлення та самореалізації. Генеза конституювання жінкою життєвого простору інтерпретується як процес життєтворення, трансценденції, подолання межі власних можливостей, екзистенційного піднесення над пасивністю і випадковістю свого існування. Визначено взаємообумовленість конституювання жінкою життєвого простору у зв'язку з особливостями становлення професійної самосвідомості. Побудовано психологічну модель оптимального гармонійного життєвого простору жінки. Розроблено трифакторну структуру конституювання життєвого простору жінки, представлену наступними факторами: "експансивна творча активність", "маніпулятивно-регресивна фемінність", "проективно-тривожний контроль". Апробовано концептуальну модель світотворчої сутності жінки. Виявлено закономірності й тенденції здатності до конституювання жінкою власного життєвого простору в умовах цілеспрямованого психологічного впливу за моделлю генетико-оріснтованої психотерапії.