У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз функціонування, інтерпретації та ретрансляції демонологічних образів (русалки, мерців, вовкулаки, чорта, відьми) у творчості українських романтиків. Дослідження розкриває основні етапи становлення європейської міфокритики, а також структурує історіографічні та етнографічні основи вивчення української нижчої міфології. Міфокритичний метод апробовано на творах українського романтизму. У роботі доводиться, що в літературній обробці демонологічні персонажі виявляють великий потенціал для психологізації сюжетів. Фактично це тіньова, ірраціональна сфера колективної психіки. У кожному з персонажів закодовано підказки до розв'язання важливих екзистенційних і світоглядних проблем. Завдяки архетипному походженню персонажів нижчої міфології митці здобули засоби для розкриття складних колізій психологічного ґатунку.