Дисертацію присвячено вивченню поетонімної опозиції як комплексу власних назв художнього тексту, поєднаних смисловим зв'язком, який виникає на основі відношень між позначуваними цими іменами віртуальними референтами - об'єктами і суб'єктами художньої дійсності. Дослідження висвітлює топологічні особливості поетонімної опозиції в художніх текстах, що належать до української, російської, англійської, німецької, французької та іспанської лінгвокультур, виходячи зі структурного та семантичних параметрів типологізації. Виокремлено типи поетонімних опозицій за структурним параметром, за ступенем контекстуальної зумовленості, за експліцитністю / імпліцитністю та за характером референтів, що становлять опозицію, а також проаналізовано залежність між типом поетонімної опозиції та історичним періодом створення художнього тексту.