Дослідження присвячено проблемі пояснення учням художньо-образного змісту творів музики та інших видів мистецтва. З'ясовано, що фундаментом об'єктивних суджень про зміст художніх творів є розуміння вчителем знаково-символічної мови мистецтва. Уміння семіотичної інтерпретації художніх творів трактується як комплексна професійна якість особистості вчителя, що включає: практичне знання художніх знаків (їх форм, значень, системних властивостей і прагматики); вміння рефлексивного сприйняття художньої форми; володіння вербальною мовою. В основу методики покладено культурологічний, поліхудожній, діяльнісний, компаративно-аналітичний підходи; принципи наочності, діалогічності, праксеологічності, толерантності. Розроблена методика має досягти оптимальних результатів при умовах: емоційно-перцептивної яскравості і жанрово-стильової репрезентативності художніх прикладів; використання інтерактивних форм роботи; інтенсивної мовної практики студентів. Запропоновані два класи методів роботи: а) такі, що формують здатність до виявлення і сприйняття-розуміння знаків художнього твору; б) спрямовані на вміння передавати словами усвідомлений знаковий сенс творів. Визначено критерії оцінки вміння семіотичної інтерпретації: перцептивний, емпірико-гностичний, креативний, мовний. У ході формувального експерименту доведено ефективність розробленого в дисертації комплексу принципів, умов, методів і прийомів підготовки студентів до освоєння семіотичних властивостей творів мистецтва.