Дисертаційне дослідження присвячене виявленню психологічних особливостей розвитку СКК вчителів ЗЗСО, теоретичному обгрунтуванню, розробці та експериментальній перевірці її розвивальної програми в умовах післядипломної освіти. На матеріалі теоретичного аналізу сформульовано поняття розвитку соціально-комунікативної компетентності вчителя, як еволюційного процесу поступального набуття якісних змін у розвитку психічних властивостей, які забезпечують його особистості здатність досягати партнерських відносин з усіма суб'єктами освітнього процесу, враховуючи потреби, цінності й цілі всіх учасників взаємодії в рамках суспільно прийнятної коректно-етичної поведінки та успішної взаємокомунікації. Розроблено структурно-змістову модель розвитку соціально-комунікативної компетентності, виокремлено та обгрунтовано його критерії й показники. Створено, експериментально перевірено та стандартизовано авторську методику "Самооцінка соціально-комунікативної компетентності особистості". Розроблено розвивальну програму "Соціально-комунікативна компетентність вчителя", експериментально доведено її ефективність. Встановлено психологічні особливості розвитку СКК вчителів ЗЗСО, які полягають у доведені того, що: а) розвиток субкомпетентностей зумовлений специфікою професійної діяльності особистості вчителя та залежить від профілю його навчальної дисципліни й освітнього ступеня навчання, він значуще не залежить від віку педагога й профілю його освітнього закладу; б) властивістю генези субкомпетентностей є їх спроможність зазнавати значущих змін під психодіагностичним впливом; в) динаміка розвитку соціальних субкомпетентностей випереджає динаміку удосконалення комунікативних субкомпетентностей респондентів; г) генезис СКК вчителя відбувається інтенсивніше, якщо він має високий рівень актуального розвитку субкомпетентності "Відносини з самим собою".