У дисертації здійснено теоретичне узагальнення актуальної соціально-педагогічної проблеми екологічного виховання особистості. На основі аналізу соціологічної, психологічної, педагогічної літератури розкрито стан дослідженості проблеми в педагогічній теорії і практиці ліцеїв-інтернатів та уточнено сутність ключових понять дослідження: "екологічна культура", "екологічна освіта", "екологічне виховання", "екологічна вихованість старшокласників"; конкретизовано їхні структурні компоненти. Розкрито особливості та зміст профільного навчання старшокласників у ліцеї-інтернаті та встановлено, що профілізація потрібна для реалізації індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, їхнього професійного самовизначення, успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя. Визначено критерії (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, практично-діяльнісний), показники та схарактеризовано рівні (високий, середній, низький) екологічної вихованості старшокласників. Спроектовано й апробовано модель екологічного виховання старшокласників у процесі профільного навчання в ліцеї-інтернаті, науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови її реалізації (стимулювання позитивної спрямованості старшокласників на захист природи у майбутній професійній діяльності; екологізація змісту і процесу вивчення природничих та гуманітарних дисциплін у профільних класах; активізація природоохоронної проектно-дослідницької діяльності старшокласників).