У дисертації розкрито особливості неперервної професійної підготовки соціальних працівників до супервізійної діяльності в Канаді, в основу якої покладено принципи цілісності, структурованості, практичної спрямованості, функціональності, культуровідповідності, полікультурності, активного навчання, партнерства і паритетності стосунків, а також аксіологічний, акмеологічний, особистісно-зорієнтований, інтегративний, рефлексивний, культурологічний, компетентнісний підходи. Розроблено й обґрунтовано модель неперервної професійної підготовки соціальних працівників до супервізійної діяльності в Канаді, яка відображає принципи супервізії, мету і завдання, зміст, форми і методи неперервної професійної підготовки супервізорів, їхній досвід, види освіти, принципи неперервної професійної підготовки, зміст, особливості та умови реалізації супервізійної діяльності, нормативно-правову базу. Виконано порівняльно-педагогічний аналіз і виокремлено спільне та відмінне в канадському й українському досвіді неперервної професійної підготовки соціальних працівників до супервізійної діяльності у галузі соціальної роботи. Окреслено можливості використання прогресивних ідей і досвіду Канади в умовах України. Удосконалено зміст та структуру практичної підготовки соціальних працівників до супервізійної діяльності, зміст модульних курсів професійного навчання для супервізорів. Уточнено зміст понять "неперервна професійна підготовка до супервізійної діяльності у галузі соціальної роботи", "супервізія", "супервізор", "супервізований", "професійна компетентність фахівця-супервізора у галузі соціальної роботи", "профіль професійної компетентності соціального працівника-супервізора". Подальшого розвитку набули положення про організацію неперервної професійної підготовки соціальних працівників до супервізійної діяльності на основі інтеграції теорії і практики соціальної роботи; супервізію як інститут, процес, систему та технологію соціальної роботи; специфіку реалізації адміністративної, навчальної, підтримувальної функцій супервізії.