Проаналізовано погляди на суть і зміст лінгводидактичного поняття "стратегічна компетентність". Встановлено відсутність в єдиній інтерпретації цього феномена серед науковців: учені співвідносять стратегічну компетентність з компенсаторними уміннями, метакогнітивними процесами, мовленнєвим актом, процесом навчання мови. Визначено потребу в розмежуванні навчально-стратегічної та комунікативно-стратегічної компетентності, а також в оперуванні саме цими поняттями, які відображають два різні види діяльності: комунікацію та навчання. Обґрунтовано неправомочність в ототожненні стратегічної компетентності з компенсаторною, а також з метакогнітивними процесами, які є регулятором процесу комунікації. Комунікативно-стратегічну компетентність запропоновано розуміти як систему знань, навичок та вмінь, здатності та готовності використовувати комунікативні стратегії з метою досягнення необхідного перлокутивного ефекту в процесі комунікативної взаємодії.