У статті зроблено спробу проаналізувати казкові твори Богдана Лепкого з точки зору відтворення у них елементів національного коду, зафіксованого у фольклорних текстах. Увагу зосереджено на казках українського автора «Про діда, бабу і Кривеньку качечку», «Про лиху мачуху, сирітку Катрусю, чорну кицьку, дванадцять розбійників і про князенка з казки». Теоретичні узагальнення зроблено на основі досліднжень про українську народну казку, національну ідентичність та творчість митця. Створення художньої реальності українським автором пов’язане із намаганням привернути увагу малих і дорослих читачів до свого коріння, до витоків духовних джерел, зосереджених у фольклорних текстах, до усвідомлення власної ідентичності через розуміння окремих елементів національних кодів, а також необхідності розуміння інших не як гірших, але можливих вести діалог і збагачуватись через нього. Аналіз творів Б. Лепкого дозволяє формувати світоглядну позицію, побудовану на власне українській ідентичності, привертати увагу до української культури, яка бере свої початки у далекому минулому, зрозуміти себе через інших /інше.