У дисертації цілісно та системно обгрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку ідеї суб'єктності особистості школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі XX століття. Визначено особливості, закономірності та зміст ідеєгенезу суб'ектнісної проблематики в контексті суспільно-особистісного, освітньо-наукового та учнівського профілів суб'єктності. Доведено системотвірність категорії "суб'єктність особистості школяра" для педагогічних парадигм, теорій і освітніх моделей, орієнтованих на суб'єкт-розвивальну педагогічну співдію. На основі авторського підходу розроблено теоретичні засади інтерпретації суб'єктності особистості школяра як педагогічного феномену; створено структурно-змістову модель суб'єктності особистості школяра, компоненти якої слугують емпіричними ознаками ідентифікації суб'єктнісних проявів школярів у педагогічному дискурсі; обґрунтовано детермінованість розвитку ідеї суб'єктності школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі XX століття суспільно-історичними, політичними, світоглядними, культурно-освітніми (етнічні, соціальні, психологічні, технологічні) умовами реалізації завдань навчання, виховання та розвитку дітей і молоді; окреслено теоретико-методологічні аспекти реалізації ідеї суб'єктності в умовах трансформації цілей і завдань навчання, виховання та розвитку сучасних школярів. Отримані результати визначили перспективи наукових пошуків. Основні положення дослідження впроваджено в практику роботи закладів вищої освіти.